Модуль 2. Робочі моделі і техніки відновлення /адаптації

Модуль 2. Робочі моделі і техніки відновлення /адаптації

1. Модель BASIC PH: використання внутрішнього ресурсу для подолання стресу 

Багатовимірна модель подолання стресу та внутрішньої стабільності, розроблена професором Мулі Лаада (MooliLahad), директором ізраїльського Центру попередження стресу (CSPS). Особисті внутрішні ресурси як спосіб зрозуміти подолання проблем загалом і навчання зокрема.

В процесі нашого життя ми створюємо область часткового перетину між світом і нами. Це так звана «область зустрічі з життям». Криза – це почуття, що «завтра» не витікає з «учора». У людини немає можливості зустрітися зі світом, вона відірвана від нього. Підкреслимо, що відчуття відірваності від світу здебільшого суб`єктивне, тобто кожна людина по-своєму буде реагувати на ті чи інші виклики життя та буде по-різному гнучкою та стійкою до стресу. 

 

1.1. Види ресурсів для подолання стресу 

Стресовий стан може розвинутися в кризовий завдяки повторним безплідним спробам звільнитися від нього. Важко витримувати такий стан довго, якщо ми не можемо скористатися для його подолання власними силами та ресурсами. Інколи ця реакція переходить  в кризу, бо людина повторно користується тими ж засобами, щоби вийти з тяжкого становища. Іншими словами, людина застряє на одній і тій же реакції, на одному й тому ж методі подолання, без будь яких результатів. Криза в такому випадку заснована на зацикленості, на нестачі гнучкості.

Що значить подолати стрес?

Вчені психологи, які досліджували психологічний стрес та способи його подолання, давали наступне визначення такому поняттю як «подолання». 

Так, Н.Хан (1982) вважав, що подолання - це спроба здолати труднощі життя шляхом влади та контролю; зусилля, за допомогою яких люди внутрішньо і зовнішньо мобілізуються; ресурси та сили, які дадуть людям відчути, що вони впораються зі своїми проблемами.

Подолання за Р.Лазарусом (1981) – це спроби помірятися силами з внутрішніми вимогами, з вимогами середовища та з протиріччями між цими двома видами вимог. Механізм подолання можна охарактеризувати за допомогою прямих питань і спостережень.

Донхем (1984), наприклад, виділив чотири основні види ресурсів подолання: особисті ресурси, міжособистісні, організаційні та соціальні. Кожен з них по-своєму збагачує особисту здатність до подолання.

Особисті ресурси: включають позитивні підходи, діяльність і програми. По суті, це всі позитивні речі, які людина робить сама чи говорить сама собі (включаючи планування діяльності,планування роботи, відпочинок, прибирання) з метою знизити напругу.

Міжособистісні ресурси: включають підтримку з боку друзів чи рідних, радість життя в суспільстві, обговорення проблем з іншими людьми.

Організаційні ресурси: використовують меншою мірою, але вони мають велику користь. Наприклад: навчання та інструктування, а також професійна зовнішня підтримка.

Соціальні ресурси: належать до засобів, які може запропонувати людині соціум. Наприклад: медичні служби, організація дозвілля, позаробоча діяльність, кіно тощо.

Перлін і Шулер (1978) виділяють три стратегії подолання: передбачення події, протидія потрясінню та кризове втручання. Ці стратегії відповідають трьом етапам кризового стану: до, під час та після події. Стратегія протидії може бути активною або пасивною, її можна розділити на дії позитивні  чи негативні. Наприклад: в певних обставинах відмова визнати проблему і всю її небезпеку може бути корисною для людини, тоді як в інших обставинах така відмова може загрожувати і призвести до негативних наслідків. 

            Важливість класифікації механізмів подолання лежить в області запобігання стресових ситуацій – ця класифікація показує нам шляхи подолання, які використовують різні люди. Ця діяльність упередить непродуктивні, неправильні типи поведінки, навпаки, підтримає типи поведінки, завдяки яким знизиться небезпека стресових ситуацій.

            У відповідності до моделі, про яку ми будемо говорити далі, спробуємо показати, що потенціал подолання є у всіх. Його реалізація в більшій чи меншій мірі залежить від зовнішніх обставин та внутрішніх умов.

 

Що збільшує гнучкість та стійкість до стресу?

1. Можливість думати і описувати свої емоції через слово означає перехід з емоційного поля в когнітивне: людина може контролювати свої емоції.

2. Наявність творчих цінностей: жити – найбільша цінність, любити – найбільше щастя, бути здоровим – це благо, робити добро - вернеться сторицею тощо.

3. Наявність позитивної «я-концепції»: я хороша людина, я нормальна мама, я люблю тварин, я вартий поваги та любові тощо.

4. Наявність зрівноваженої картини світу: люди бувають злими, але частіше допомагають один одному, людство постійно воює, але кількість людей на планеті росте тощо.

5. Наявність смислу: бажання проснутися зранку, тому що дітям та чоловіку треба приготувати сніданок, собаку треба вигуляти, передзвонити хворій подрузі тощо.

 

Приклади з практики і висновки дослідників:

Пенамакі (1996): Діти, які стали свідками політичного насилля проявляють менше симптомів стресу до тих пір, поки вони ідентифікуються з ідеологією їхніх батьків.

Шаір (1989): Оптимізм є засобом подолання стресу у інвалідів.

Зайгельман (1991): Оптимістичне бачення життя допомагає подолати не лише емоційні, але й фізіологічні труднощі.

С.Кімі, М.Шамай (2000): Діти, батьки яких підтримували мир та вивід ізраїльських військ з Лівану, переживали менше симптомів стресу, аніж діти тих батьків, які були войовничо настроєні. 

 

1.2. Основи моделі BASICPH

 

В ході історичного розвитку психологічні теорії намагалися виявити та пояснити людський код виживання. Коротко викладемо основні положення кожної теорій, яка пояснює «як людина зустрічається зі світом». Дані теорії є основою моделі BASIC PH. Огляд має історичний характер.

Эмоційний підхід (AFFECT). Фрейд підкреслює важливість світу емоцій, одночасно внутрішнього (позасвідоме) і зовнішнього (проекція і перенос). Він стверджував, що первинні емоційні переживання, конфлікти та фіксації мають вирішальний вплив на відношення людини до світу. Часто цей елемент позасвідомого вривається в людську практичну діяльність.

Соціальний підхід (SOCIAL). Адлер  і Еріксон підкреслювали роль суспільства та соціального середовища в методах протистоянні людини і світу, але з різних точок зору: Адлер - в теорії індивідуальної психології говорив про комплекс неповноцінності та прагнення до влади; Еріксон - в теорії восьми етапів развитку, з акцентом на міжособистісний зв»язок для розуміння людського розвитку та подолання тяжких станів чи небезпеки.

Адлер вважав, що людину важливо відволікти від надмірного інтересу до себе і перенаправити її на конструктивну роботу з іншими як значимого члена суспільства. Наприклад: Адлер казав своїм пацієнтам, що вони можуть вилікуватися за два тижні, якщо спробують кожен день думати про те, як вони можуть комусь зробити щось приємне, не відмовлятимуть, коли їх будуть просити про допомогу, навіть якщо це буде вимагати вашого часу, енергії чи грошей. Адлер вважав, що жити – це значить розвиватися. Якось він сказав пацієнту: «Що ви робите, коли ви вчитеся плавати? Ви ж робите помилку, правда? А що далі? Ви робите наступні помилки, і коли ви зробите всі помилки, які тільки можливо, не потонувши – а деякі по кілька раз – що ви виявите? Ви побачите, що вмієте плавати. Прекрасно, життя – це те саме, що навчитися плавати! Не бійтеся робити помилки, тому що немає іншого шляху навчитися жити!» (Adler in: Bottome, 1957). Адлер звертав увагу швидше на майбутнє, аніж на тиск минулого: важливіше те, куди ми надіємося прийти, аніж те, де ми були. Йдеться про розуміння цілей.

Урок від Адлера. Шоб розібратися, як ваша повсякденна діяльність співвідноситься до ваших життєвих цілей, виконайте наступну вправу:

Виділіть15 хвилин на вправу. Сядьте, візьміть 4 листочки, олівець чи ручку.

Напишіть зверху на першому листі: «Які мої цілі в житті?». На відповідь дається 2 хвилини. Пишіть все, що вам приходить в голову, навіть якщо воно здається загальним, абстрактним чи надто простим. Можна включати сюди особисті, сімейні, кар»єрні, соціальні, суспільні чи духовні цілі. Після цього у вас ще є 2 хвилини, щоб перечитати список, доповнити та поправити його. Відкладіть листок в сторону.

Візьміть другий листок і напишіть зверху: «Як би я хотів прожити наступні три роки?» У вас 2 хвилини на відповідь. Ще 2 хвилини у вас є на те, щоб перечитати список. Це питання допоможе виявити цілі більш чіткіше, аніж перше. Відкладіть в сторону.

Щоби побачити свої цілі з іншого боку, на третьому листі напишіть: «Якщо б я знав, що мені залишилося жити 6 місяців, починаючи з сьогоднішнього дня, якби я їх прожив?». Це питання допоможе вам виявити, що для вас є важливим, але про що ви до сих пір не задумувалися. Ви маєте знову 2 хвилини на відповідь і 2 хвилини, щоби перевірити список. Відкладіть листок.

На четвертому листку випишіть 3 цілі, які вважаєте найважливішими з усіх перерахованих. Порівняйте всі чотири списки. Знайдіть теми, які пройшли через усе різноманіття ваших бажань. Можливо, всі ваші цілі належать до однієї категорії, наприклад, соціальної чи особистої. Можливо якісь цілі появилися у всіх трьох списках. Зверніть увагу, чи не відрізняються ті цілі, які ви вибрали як найважливіші, від решти перерахованих вами цілей. 

Підхід з використанням творчості та уяви (IMAGINATION). Юнг розробив аналітичну психологію. В побудові особистості він підкреслював роль символів та архетипів, «культурного спадку», уяви та творчого духу як активну життєву силу. В своїх моделях особистості Юнг розглядав інтуїцію як засі, подолання і само пристосування; він підкреслював центральну роль уяви в розумінні світу.

На перший погляд, описані підходи є самодостатніми. Насправді вони основані на кількох загальних поняттях – наявність душі, внутрішньої сутності (психіки), свідомої чи ні.

Поведінковий підхід. З іншого боку, в психології з»явилися течії, які заперечували такі поняття, як душа, свідоме і позасвідоме. Замість цих понять вводяться такі поняття як подразнення, реакція, навчання та поведінка (біхевіоризм). Головна думка біхевіористської психології полягає в тому, що поведінка визначається ланцюгом нейрохімічних подразнень. Особистість і поведінка людини набагато складніша, аніж теоретичні спроби їх описати, основані на одному чи двох вимірах.

 

1.3. Модель BASIC-PH - «Міст над прірвою»

 

В кризовій ситуації «Я» і «Світ» розривається, його потрібно з`єднати. Це можливо зробити через міст BASIC-PH. У кожної людини є своя «мова» (досвід) подолання кризи. У кожної людини є 6 каналів подолання стресу, але тільки 2 із них домінуючі.

В запропонованій моделі враховуються усі шість частин, з яких складається характерний для кожної людини стиль подолання. 

 

Belief – Віра: філософія життя, вірування і моральні цінності.

Affect – Афект: почуття, емоції

Social  - Суспільство: соціальний фактор -функція, приналежність, друзі.

Imagination – Уява: творчість, гра уяви, інтуїція.

Cognition – Свідомість: знання, логіка, реальність, думки.

Physiology – Фізіологія: фізична, чуттєва і діяльна модальність.

 

Віра. Цей спосіб подолання кризи базується на вміння вірити – це може бути віра в Бога, в людей, в чудо чи в самого себе. Система переконань, цінностей і смислів, надія, самооцінка, психо-філософія, релігія, містицизм. Важлива будь-яка віра у щось. Коли нам зовсім важко, ми можемо протягнути руки до неба і молити про допомогу. Приклад: в нашій родині ніколи не здаються чи Бог нас ніколи не покине.

 

Почуття. Серце – це скринька наших почуттів любові і ненависті, мужності і боягузливості, радості і печалі, ревнощів і симпатії та ін. Цей спосіб подолання кризи вимагає від нас перш за все виявити різні почуття і назвати їх своїми власними іменами. Потім вже буде спроба виразити розпізнані почуття найбільш прийнятним для кожної людини способами, такими як: словесно – хоч усно в особистій розмові, чи письмово в розповіді чи в листі; без слів – в танці, малюнку, в музиці, в драмі. Йдеться про пряме чи опосередковане вираження почуттів: можливість записувати в щоденник про свої почуття чи малювати свої почуття.

 

Суспільство. Даному способу подолання кризи притаманне прагнення до спілкування. Ми можемо звертатися за підтримкою до сім»ї, до близьких чи до психологів. Ми можемо самі допомагати іншим постраждалим, занурюватися в суспільну роботу чи займати керівні посади. Тобто, важлива соціальна включеність в соціум: прагнення бути серед людей, почувати себе частиною системи, організації і т.п. Знайти в інших людях підтвердження, що ти живий і чимось корисний, на щось впливаєш.

 

Гра уяви. Цей спосіб подолання кризи апелює до наших творчих здібностей. Завдяки уяві ми можемо мріяти, розвивати інтуїцію і пластичність, мінятися, шукати рішення у світі гри і фантазії, уявляти собі змінене майбутнє та минуле. Сюди ж відноситься почуття гумору, імпровізація, відволікання уваги, використання мистецтв і ремесел (вишивання, в`язання, гончарство тощо)

 

Розум. Спосіб подолання кризи через звернення до наших ментальних здібностей, до нашого вміння логічно та критично мислити, оцінювати ситуацію, пізнавати та осягати нові ідеї, планувати, навчатися, збирати інформацію, аналізувати проблеми і вирішувати їх. Сюди жналежить порядок переваг, пріоритети, альтернатива та розмова з самим собою.

 

Діяльність. Спосіб подолання кризи через звернення до фізичної діяльності нашого тіла. Цей спосіб апелює до таких здібностей нашого фізичного тіла, як здатність себе відчувати завдяки слуху, зору, нюху, дотику, смаку, тепла і холоду, болі і задоволення, орієнтації на місцевості, внутрішньої напруги чи розслаблення. Цей спосіб включає в себе фізичні заняття різного виду (спорт та релаксація): зарядка чи виконання фізкультурних комплексів, ходьбу, фізичні зусилля чи роботу, прогулянку на природі, походи  гори і т.д. Сюди ж відноситься їда, куріння, алкоголь; секс та медитація, а також бійки.

 

1.4. Застосування техніки  BASIC-PH

 

Мета застосування: в кризовій ситуації бажано надати людині допомогу, використовуючи її «мову» (досвід) подолання кризи, тобто допомогти людині згадати їй доступні можливості подолання стресу та навчити людину саму використовувати здобуті знання та власний досвід.  

Для кого застосовувати: для будь-кого, хто звернувся вперше за допомогою чи звернувся через якийсь проміжок часу після травматичних подій; для будь-кого, хто не звернувся за психологічною допомогою, але прийшов у центр і ви бачите чи чуєте, що людині потрібна допомога; взагалі для будь-якої людини, яка перебуває в зоні ризику травматизації (в «колах уразливості»).

Хто може застосовувати техніку: можна залучати широке коло спеціалістів, таких як вчителі, психологи, соціальні працівники, волонтери. Також можуть долучатися усі, хто бажає допомагати тим, хто потрапив у складну життєву ситуацію.

Застосування техніки: важливо визначити канали і зрозуміти, що допомагало людині раніше справлятися з кризовими ситуаціями. Для цього треба дослухатися до того, як людина розповідає свою історію. Коли домінуючі канали визначені, треба до них долучитися, а потім підключити решта каналів. Важливо, щоб людина використовували усі 6 каналів – це розширить її здатність справлятися зі стресом. Людину треба переключити з її основного каналу та підключити інші, треба показати можливості або навчити. Ви можете розказати про модель BASIC-PH і запропонувати застосовувати її та допомагати іншим. Основний аспект даної моделі – поставити людину в активну позицію. Зробити її «порадною». Також ви можете запропонувати людині звернутися до власного досвіду: згадати ситуацію переживання травматичної події, втрати та подумати, що їй тоді допомогло впоратися з ситуацією та як вона опановувала собою.

Наприклад: людина постійно плаче і ходить туди-сюди. Це означає, що в неї домінуючі канали – афективний та фізичний (тіло). Підійдіть до людини і походіть поруч, запитайте, кого вона шукає чи яка інформація їй потрібна, посадіть її, розмовляйте далі: визначте, що першопочатково треба зробити чи кому можна подзвонити, хто б її міг підтримати, з»ясуйте, хто з нею є поруч, запропонуйте, щоб вона вам допомогла щось зробити.

Інший приклад: людина тільки сидить і молиться. Підійдіть, помоліться з нею (якщо людина стоїть на колінах, станьте також). А потім запропонуйте щось зробити разом: «Давайте з вами подумаємо, що ми можемо зробити в цій ситуації прямо зараз, пошукаємо когось із ваших рідних чи друзів, хто сюди міг переїхати. Можливо їм потрібна ваша підтримка».

 

Як навчитися слухати і чути мову BASIC-PH

 

Bіра:

Співрозмовник говорить про свої переконання: висловлює оптимізм, шукає сенс, намагається встановити закони, згадує про систему цінностей: віра в Бога, молитви. 

 

Афект:

В розповіді появляються: емоційні висловлювання; прохання про емоційну підтримку; слова, які означають почуття: люблю, горюю, хвилююся, мене бояться, мене він злить

Проявляються невербльні прояви: вираз обличчя (виражена міміка), тон голосу (крик, шепіт), сльози або сміх

 

Суспільство:

Згадуються значимі інші родичі, друзі, люди, які займають ті чи інші посади

Говориться про: відповідальность за інших, яку людина взяла на себе, про приналежність до тої чи іншої групи (його дитина, ніхто не прийшов, міліція, вороги)

 

Уява:

Людина звертається до уявного:

-       мріє і розповідає про приємні думки, про «сни наяву»

-       використовує метафори, казкові образи

-       застосовує вирази «ніби», «як» (як грім серед білого дня, ніби на іншій планеті, ніби в кіно чи по телевізору)

 

Розум:

Людина розмірковує логічно, в її розповіді присутні всі деталі події, факти дуже точні, згадує точні дати, дає пояснення причини і наслідку.

Для людини важлива інформація, способи вирішення проблеми, внутрішній діалог (я живу на такій вулиці, там було дерево, вона живе в таком місті і т.п.)

 

Фізичний аспект (тіло):

Людина описує:

-       дії, фізичну активність, ігри

-       розмір (великий, малий), фізичні аспекти (сильний, слабкий)

-       тілесні відчуття (втомився, болить, тяжко, дуже холодно, він сильний, біг, спав, багато їм, приймаю ліки)

 

2. Техніки відновлення /адаптації

 

Даний розділ є скороченим викладом технік відновлення, які розроблені групою співробітників Національного Центру ПТСР (США) та Національної Мережі Дитячого Травматичного Стресу (США). Згадані в розділі техніки були розроблені зокрема наступними авторами (перераховані в алфавітному порядку): Berkowitz, S., Bryant, R., Brymer, M., Hamblen, J., Jacobs, A., Layne, C., Macy, R., Osofsky, H., Pynoos, R., Ruzek, J., Steinberg, A., Vernberg, E., Watson, P.

Національний Центр ПТСР – це світовий лідер в дослідженнях та розробках навчальних програмах з ПТСР та інших психологічних і медичних наслідків травматичного стресу.

Національна Мережа Дитячого Травматичного Стресу – це унікальна кооперація академічних та громадських службових центрів, завданням яких є підвищення стандартів допомоги та збільшення ступню доступності відповідних служб для травмованих дітей та їхніх сімей на території США.

 

Вступ.

 

Люди, що постраждали внаслідок глобальних катастроф, таких як війна, стихійне лихо або тероризм можуть продовжувати мати труднощі через тижні або навіть місяці після пережитої події. Хоч деякі люди потребуватимуть психотерапії, більшості буде достатньо розвинути навички відновлення, які тут описуються, щоб впоратися зі своєю ситуацією. Ці техніки були розроблені як для людей, що постраждали в індивідуальних катастрофах (дорожні пригоди, нещасні випадки тощо), так і для тих, хто постраждав від масових травматизуючих подій (війна або терористичні акти).

 

Що таке навички відновлення

Навчання навичкам відновлення - це модульний підхід при допомозі дітям, підліткам, дорослим і сім'ям впродовж тижнів і місяців (або навіть років) після лиха, що сталося, тобто в період вже після того, коли повинна була надатися перша психологічна допомога. На відміну від першої психологічної допомоги дані техніки є навчанням, а тому вони вимагають вже деякого встановленого зв'язку з потерпілим (раппорт, робочий альянс), а також мотивації потерпілого поліпшити свою ситуацію та його здатності до навчання.

Дані техніки також відрізняються й від формальної психотерапії. Вони розраховані на поліпшення ситуації в конкретних сферах. Проте у випадку, коли при навчанні цим технікам рівень стресу все одно не знижується, має сенс перенаправити того, хто пережив лихо, до фахівця, який надає психотерапевтичну допомогу.

 

Місце проведення і тривалість навчання навичкам відновлення

Навчання навичкам відновлення може відбуватися в клініках, соціальних центрах, в пунктах поселення біженців або у будь-яких інших місцях, які гарантують конфіденційність людині, яка звернулася за допомогою. Найкращий засіб навчання цим навичкам в тихому безлюдному місці, куди ніхто не прийде протягом хоч би 45 хвилин. Також варто переконатися, що людина, яку ви консультували зможе з вами знову зв'язатися.           

Тривалість навчання в ідеалі повинна сягати 3-5 зустрічей, щоби досягнути помітного результату. Проте, навіть у разі окремих поодиноких зустрічей ці техніки можуть бути корисними. Це важливо з огляду на те, що  зустрічі-консультації можуть бути одноразовими.

Основні цілі і завдання навчання навичкам відновлення

Можна перерахувати наступні цілі навчання навичкам відновлення:

 

Техніки, які можуть допомогти в досягненні цих цілей та завдань:

 

2.1. Техніка «Збирання інформації і визначення найбільш необхідної допомоги»

 

Мета: зібрати інформацію, щоб визначити, чи існує потреба направляти консультованого для надання подальшої допомоги; зрозуміти, чого передусім потребує консультований, щоб мати можливість надавати необхідну підтримку надалі.

 

Використовується для кожного, хто звернувся, прийшов уперше або повернувся після перерви в контактуванні з вашою установою.

 

Час: 10-15 хвилин.

 

Етапи техніки:

1. Пояснення раціональних підстав для використання техніки.

2. Визначення нагальних потреб і проблем

3. Визначення пріоритетних сфер, з якими варто провести роботу.

4. Створення плану дій

 

1.Пояснення раціональних підстав для використання техніки

 

Приклад раціонального обґрунтування:

 

«Нам з вами потрібно визначити, в чому ви відчуваєте потребу в першу чергу. Для того, щоб нам було легше з вами з цим впоратися, я поставлю декілька запитань. Потім я попрошу оцінити кожну проблему, наскільки вона зараз актуальна для вас. Ми можемо розпочати прямо зараз. Або, якщо у вас є  більш термінові питання, які ви хочете задати, то ви можете почати прямо з них…»

 

2. Визначення нагальних потреб і проблем

 

Багато з тих, хто звернувся за допомогою, самі зможуть розповісти про власні потреби. Проте декому буде складно сформулювати, чого саме вони потребують. У такому разі можна поставити запитання, на які можливі наступні відповіді:  «терміново потребую допомоги», «важливо, але не терміново», «неважливо». У випадках, коли постраждалий звертається за конкретною допомогою, має сенс також поставити йому такі ж питання для виявлення  інших його потреб, про які він явно не згадав.

 

Якщо людина, яка звернулася за допомогою, повідомляє про якусь проблему, яка вимагає негайного вирішення, то потрібно спочатку допомогти йому розібратися з цією проблемою і тільки потім продовжити застосовувати цю техніку. Це буде визначати подальший напрям в наданні допомоги стосовно фізичного та психічного здоров’я або стосуватиметься речей першої необхідності. Тільки вже після вирішення цих термінових проблем можна знову повернутися (за наявності такої можливості) до подальшого визначення інших проблем, що вимагають свого вирішення.

 

Питання для визначення нагальних потреб:

 

Має сенс реєструвати відповіді людини, роблячи позначки в записнику. Це допоможе не забути про ту чи іншу проблему і допоможе краще їх систематизувати.

 

3. Визначення пріоритетних сфер, з якими варто виконати роботу

 

На цьому етапі слід переглянути і систематизувати зібрану на даний момент інформацію. Ви можете підвести підсумок попереднього етапу, коротко виклавши зрозумілі Вами проблеми.

 

Приклад підведення підсумку:

 

«Ми тільки що говорили з Вами про безліч речей. Дозвольте, я спробую підбити проміжний підсумок. Наскільки я зрозумів, Вашими найнагальнішими проблемами є _______________. Я правий?»

 

Далі можна запитати, яким з питань людина хотіла б зайнятися в першу чергу. Іншою альтернативою є надання рекомендації з чого краще було б розпочати, зроблені на підставі попереднього етапу,

 

Приклад рекомендації:

 

«На підставі нашої з Вами розмови, мені здається, що сьогодні краще за все було б сконцентруватися на ____________. Ми також можемо зустрітися з Вами ще раз і поговорити про цю проблему, як власне і про інші труднощі, які у Вас виникають. Як вам така ідея?»

 

Для розподілу пріоритетів можна задати наступні питання:

 

 

Після спільного обговорення цих та схожих питань вибирається проблема, над якою збираються попрацювати саме сьогодні.

 

4. Створення плану дій

 

На цьому етапі необхідно визначити, чи можна розв'язати вибрану проблему однією з перерахованих тут технік (і якщо так, то якою) або визначити, куди направити того, хто звернувся за допомогою, якщо ці техніки не зможуть допомогти в даному випадку.

 

Почніть з перерахування і короткого опису цих технік.

 

a)   метод формулювання проблеми, генерування великої кількості шляхів вирішення цієї проблеми, оцінка шляхів вирішень та вибір найбільш перспективного з них

 

а)спосіб поліпшити настрій та емоційний стан за допомогою залучення до позитивної активності, що приносить задоволення

 

а) спосіб справлятися із стресогенними фізичними та емоційними реакціями на неприємні події

 

а) метод визначення думок, які засмучують, з подальшою заміною останніх на більш позитивні

 

а) спосіб знову створити позитивні стосунки і громадську підтримку

 

Далі слід вибрати ту з технік, яка більш за все підходитиме для вирішення вибраної проблеми. В якості орієнтиру можна скористатися наступним викладом типів проблем і технік, що підходять для їх вирішення.

 

a)      в першу чергу – «Розвиток навичок вирішення проблем»

b)      в другу – «Відновлення здорових соціальних зв'язків» і «Сприяння корисному мисленню»

 

a)      в першу чергу – «Управління реакціями»

b)      в другу – «Відновлення здорових соціальних зв'язків» і «Сприяння корисному мисленню»

 

a)      в першу чергу – «Відновлення здорових соціальних зв'язків»

b)      в другу – «Сприяння позитивній діяльності» і «Сприяння корисному мисленню»

 

a)      в першу чергу – «Сприяння позитивній діяльності»

b)  в другу – «Розвиток навичок вирішення проблем» і «Відновлення здорових соціальних зв'язків»

 

a)      в першу чергу – «Сприяння корисному мисленню»

b)      в другу – «Управління реакціями»

 

a)      в першу чергу – «Розвиток навичок вирішення проблем»(з фокусом на направлення до відповідної служби)

b)      в другу – «Відновлення здорових соціальних зв'язків» і «Сприяння корисному мисленню»

 

2.2. Техніка «Розвиток навичок вирішення проблем»

Мета: допомогти людині, яка пережила лихо, упорядкувати свої проблеми за ступенем важливості і надати підтримку в їх вирішенні.

Використовується для кожного, хто звернувся, хто почуває себе переобтяженим проблемами і нездатним впоратися з ними самостійно.

Час: 30-45 хвилин.

Етапи техніки:

1. Пояснення раціональної підстави для використання техніки.

2. Визначення проблеми та її приналежності

3. Визначення приналежності та її мети

4. Мозковий штурм

5. Оцінка та вибір найкращого рішення

1.  Пояснення раціональних підстав для використання техніки

Приклад раціонального пояснення:

 «Лихо (на зразок війни або тероризму) часто кардинально змінюють наш звичний спосіб життя настільки, що ми виявляємося переобтяженими проблемами, з якими не можемо одразу впоратись. Це часто може викликати у нас почуття безпорадності і відчаю. Я сьогодні хотів би запропонувати Вам нескладний метод, який складається з декількох етапів, за допомогою якого, Ви зможете вирішувати Ваші проблеми».

2. Визначення проблеми та її приналежності.

Приклад пропозиції сформулювати проблему:

«Спочатку нам потрібно якнайчіткіше сформулювати проблему – і це вже буде половина її вирішення. Спробуйте якомога точніше сформулювати труднощі, з якими Ви хотіли б впоратись. Якщо Ваша проблема складна і складається з декількох складових, давайте спробуємо розбити її на частини і якомога чіткіше їх сформулювати. Головне за один раз сфокусуватися тільки на одній частині і вирішити спочатку її, не відволікаючись на інші частини проблеми. Потім Ви зможете так само вирішити і інші частини Вашої проблеми».

Після формулювання проблеми слід визначити, кому ця проблема належить. Дуже часто (і особливо це трапляється у дітей) проблема, яка полягає, наприклад в тому, що хтось із  родини роздратований чи засмучений, сприймається як особиста проблема дитини, як те, що тільки він один може (і повинен) її вирішити. Тут фокусом роботи має стати розподіл відповідальності і досягнення того, щоб дитини зняла з себе зайву відповідальність, яка тим більше, їй насправді не належить.

Запитання, які можна ставити і які можуть полегшити розуміння того, кому належить ця проблема:

Визначення приналежності проблеми як чужої зовсім не означає, що не варто брати участь у вирішенні проблем інших людей. Непряма допомога, така як допомогти посидіти з дітьми друзів, поки ті намагаються знайти роботу (чи навчившись техніці вирішення проблем навчити цьому того ж друга) – це і є допомога. Йдеться про те, що беручи участь у вирішенні проблеми, ви не забираєте на себе основну відповідальність, а залишає її тим людям, кого це стосується.

Якщо людина обрала проблему, яка не належить їй, то на цьому етапі можна запропонувати їй обрати проблему, вирішення якої залежатиме від неї та є її відповідальністю.  

3. Визначення мети

Наступний етап полягає у визначенні мети. Багатьом людям, яким ви надаєте допомогу, досить легко сформулювати проблему та визначити, кому вона належить. Однак, встановити, що саме вони хочуть досягти і що саме отримати в результаті часто виявляється більш складним завданням. Під час консультації можна допомагати стверджувати на зразок «я хочу», «мені потрібно», «я побоююся». Також має сенс спробувати виявити глибші потреби і мотиви, на противагу поверхневим, які часто називатимуться першими. Так, наприклад, якщо консультований говоритиме про те, що у нього вдома увесь час занадто шумно, то за цим може ховатися глибша потреба побути на самоті чи недостатність особистого простору.

Це досить важливий етап, оскільки, подібно до розбивання проблеми на частини, встановлення чіткої реалістичної мети наближає постраждалого до вирішення його проблеми.

4. Мозковой штурм

На цьому етапі слід згенерувати стільки способів вирішення проблеми, скільки можливо. Навіть якщо формулюючи те чи інше вирішення проблеми, ви усвідомлюєте певні наслідки, до яких може призвести таке рішення, не відкидайте його і не намагайтеся осуджувати його. На цьому етапі потрібно тільки генерувати рішення проблеми і записувати їх на аркуші паперу, та уникати будь-яких оцінок.

 

Приклад звертання щодо мозкового штурму:

 

«Зараз ми переходимо до етапу так званого мозкового штурму. Спробуйте сформулювати якомога більше вирішень проблеми. Не оцінюйте їх - дайте волю своїй фантазії і спробуйте придумати якомога більше різних вирішень проблеми. Давайте подивимося, як багато таких варіантів Ви можете їх записувати на аркуші паперу».

 

Допомагаючи генерувати вирішення проблем, ви допомагаєте звернути увагу й на інші способи, які мають неабияку цінність:

 

Коли постраждалий згенерував хоча б 10 вирішень проблеми, включаючи декілька продуктивних, і ви обоє вичерпали свої творчі резерви, тоді цей етап можна вважати завершеним.

5. Оцінка та вибір найкращого рішення

На цьому етапі ви разом з людиною, якій ви допомагаєте, можете обговорити плюси і мінуси кожного записаного способу вирішення проблеми. Обговорюючи їх, можна позначати кожний варіант, записаний на аркуші паперу на попередньому етапі, плюсами чи мінусами. Треба сприяти вибору того чи іншого варіанту постраждалим, але варто звертати увагу на те, щоб його план був реалістичним. Основними характеристиками хорошого плану є практичність, корисність і можливість здійснити його, навіть якщо тільки частково.

 

Приклад звертання до людини, якій ви надаєте допомогу:

«Останнійзавершальний етап полягає у перегляді записаних нами рішень і виборі найкращого з них (або декількох найкращих).  Ви можете відхилити всі ті рішення, які здаються Вам невдалими і обрати ті, які хотілося б спробувати реалізувати. Іноді рішення знаходиться на перетині, є комбінацією декількох рішень – варто на це також звернути увагу».

Після вибору найкращого варіанту (або декількох) слід поцікавитись, які саме кроки людина збирається робити для реалізації свого рішення у найближчі дні. Які перешкоди можуть зустрітися на шляху його реалізації? Потім було б добре зробити більш-менш конкретний план з конкретними часовими рамками. Якщо ви домовились про наступну зустріч, необхідно проговорити, що наступного разу ви будете обговорювати конкретні кроки, які були зроблені для вирішення проблеми. Нагадайте людині, щоб вона не забувала хвалити себе за кожне зроблене зусилля.

 

6. Подальші сесії

 

Якщо людина приходить на наступну зустріч, спершу поцікавтеся, як пройшов процес втілення в життя плану вирішення проблеми. Якщо план виявився не зовсім вдалим, варто розпитати про деталі, щоб встановити, що саме стало причиною невдачі. Це необхідно для того, щоб допомогти людині протягом цієї сесії переробити і поліпшити план дій, щоби наступного разу вона з більшою вірогідністю могла отримати результати.

 

Не забудьте похвалити і віддати належне кожному зусиллю, яке зробив пстраждалий стосовно подолання власної проблеми.

 

2.3. Техніка «Сприяння позитивній діяльності»: зв’язування функціонального розриву (відвідування спортзалу, відновлення захоплень тощо).

 

Мета: допомогти людині, яка пережила лихо, спланувати і дозволити собі залучитися до позитивної, осмисленої і такої, що приносить задоволення, діяльності, щоби поліпшити свій настрій і повернути собі відчуття контролю над власним життям.

 

Використовується для тих, хто перебуває в кризовій ситуації, хто погано себе почуває (в т.ч., наприклад, переживають апатію), мають тривале порушення природного ритму життя та малий ступінь залученості до позитивної або приємної діяльності.

 

Час: 20-30 хвилин

 

Етапи техніки:

1. Пояснення раціональних підстав для використання техніки

2. Встановлення і планування одного або декількох занять

3. Намітити розклад занять в календарі

 

1. Пояснення раціональних підстав для використання техніки

 

Приклад раціонального обґрунтування:

 

«Лихо часто руйнує нормальний хід нашого життя, який зазвичай надає нам почуття контролю і задоволення. Якщо почати знову займатися позитивною і осмисленою діяльністю, яку було призупинено з настанням важких подій, то це може допомогти повернутися до функціонування в нормальному житті. Заняття улюбленою справою, відновлення звичайних радісних сімейних заходів може допомогти повернути відчуття контролю і почати знову приносити задоволення. Негативна сторона масового лиха полягає в тому, що перервавши природний хід речей - спільну діяльність людей - воно побічно привносить в життя людей самотність та почуття ізоляції. Заняття позитивною діяльністю знову може допомогти вам відновити зв'язки з близькими людьми і друзями і повернути у ваше життя радість і відчуття контролю».

 

Альтернативний варіант раціонального обґрунтування (особливо для тих, хто відчуває апатію і багато інших негативних емоцій):

 

«Давайте потратимо декілька хвилин на те, щоб поговорити про способи подолання депресії та апатії (природні і звичайні реакцій на лихо). Негативний досвід провокує і викликає негативні почуття. Позитивний досвід, навпаки, породжує позитивні почуття. Зменшення перших і збільшення других може поліпшити ваш настрій і призвести до переживання більш позитивних емоцій. Структуру нашої психіки можна описати ось такою трикутною діаграмою (малюєте діаграму).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       
 

думки

 
 

поведінка

 

 

 

 

 

 

Як ви бачите, почуття, думки і поведінка, усі попарно впливають один на одного. Хоч нам найчастіше, мабуть, хотілося б змінити саме наші почуття, проте виходить так, що саме їх змінити найважче. Тому має сенс змінити свої думки або поведінку, а це вже у свою чергу допоможе змінити з часом і почуття, які ми відчуваємо. Ця техніка якраз сконцентрована на тому, щоб змінити поведінку, види діяльності, щоб, врешті-решт, це призвело й до емоційного покращення».

 

Важливо попередити людину, що, почавши знову займатися своїми улюбленими позитивними справами, це може не приносити так багато позитивних вражень, як раніше. Однак, треба пояснити, що все одно потрібно займатися улюбленими справами для того, щоб набути знову відчуття контролю над своїм життям. Краще за все заздалегідь настроїти, що йдеться про роботу над власним самопочуттям, і не варто особливо розраховувати на швидкі результати, результати можна буде відчути з часом. Треба включати як діяльність, яка дозволить передихнути від щоденного стресу, так і діяльність, яка дозволить мати відчуття, що людина приносить реальну користь іншим людям.

 

2. Встановити і спланувати одне або декілька занять

 

Ви можете почати цей етап, запропонувавши перелік позитивних занять, який міг би виглядати таким чином:

 

ü  Читання;

ü  Малювання;

ü  Слухання музики;

ü  Перегляд фільмів;

ü  Ведення щоденника;

ü  Використання комп'ютера (ігри, Інтернет);

ü  В'язання.

 

ü  Прогулянки

ü  Пробіжки

ü  Відвідування парку

ü  Плавання

ü  Велосипед

 

ü Дзвінок другу (розмова);

ü Зустріч з друзями;

ü Контактування з членом сім'ї;

ü Зустрічі з новими людьми;

ü Нове хобі;

ü Електронне листування, блогінг, соціальні мережі, он-лайн спілкування

ü Ігри в командні види спорту;

ü Гра в карти або настільні ігри.

 

ü Діяльність, спрямована на полегшення долі інших постраждалих від лиха людей;

ü Участь у благодійному зборі грошей на потреби потерпілих;

ü Допомога в облаштуванні (ремонті) будівлі спільноти;

ü Волонтерство у школі.

 

Ви можете також зробити власний перелік позитивної діяльності. Він не повинен бути повним або вичерпним, оскільки його завдання –  допомогти постраждалому розмірковувати про те, якою позитивною діяльністю людині хотілося б зайнятися. Ідеально було б, якщо людина б сама генерувала ідеї стосовно позитивної діяльності, якою б вона хотіла  знову (чи уперше) почати займатися. Якщо з цим виникають труднощі, то наявність подібного переліку, від якого можна відштовхнутися, буде особливо доречною. Також можна запитати у постраждалого про види діяльності, якими він займався до того, як сталося лихо.

 

При роботі з дитиною або підлітком, було б добре вибрати хоч би одне позитивне заняття, яким він міг би займатися на самоті, і одне, яке включало б взаємодію з другом, родичем або дорослим, який підтримує. У випадках роботи з родиною, спільне заняття може мати особливо позитивний ефект, на який варто орієнтуватися. При цьому поняття родини не обов'язково обмежується кровними узами, сюди можуть входити друзі, товариші, члени церкви, спільноти, тощо. У таких випадках особливо позитивний ефект може мати спільне проведення часу. Варто враховувати, що людям літнього віку особливо нелегко дається подібне відновлення. Плануючи позитивну діяльність з ними, будьте особливо уважні до їх фізичних, фінансових та інших можливостей.

 

3. Намітити розклад занять в календарі

 

Переходячи до цього етапу, можна сказати наступне:

 

«З досвіду ми знаємо, що людям, які багато пережили і почувають себе пригніченими або навіть перебувають в апатії, не досить просто сказати собі, що треба займатися позитивною діяльністю. У таких випадках люди переживають певні ускладнення у прийнятті рішень, відчувають нестачу енергії для того, щоб щось робити, або не бачать сенсу в тому, щоб щось робити. Однак треба ніби перестрибнути прямо до діяльності, яка є позитивною і приносить задоволення. Щоб збільшити шанси того, щоб почати займатися позитивною діяльністю, давайте позначимо в календарі, коли наступного тижня у Вас буде хоч трішечки часу на те, щоб зайнятися запланованою вашою улюбленою і позитивною діяльністю».

 

Понеділок

Вівторок

Середа

Четвер

П’ятниця

Субота

Неділя

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для того, щоб визначити, що потрібно людині, щоби зайнятися запланованою діяльністю, можна поставити наступні запитання:

 

 

4. Подальші сесії

 

Протягом подальших зустрічей, якщо вони будуть, потрібно переглянути і розпитати про успіхи в тому, як людина займається позитивною діяльністю. Якщо успіху немає, то варто переглянути, де відбулася зупинка, яка призвела до невдачі, і разом розробити новий план, який буде реалістичнішим і більше здійснимим. Також потрібно підтримувати і хвалити за кожне зусилля займатися запланованою діяльністю.

 

2.4. Техніка «Управління реакціями»: ПТСР-реакція, гнів та роздратованість, безсоння, реакція на хронічний стрес, пригніченість, страхи, реакція на горе тощо).

Мета: посилити навички заспокоєння фізичних та емоційних реакцій на негативні переживання. Вивчити нові методи подолання ситуацій, що викликають стрес, включаючи такі як робота з елементами, що нагадують про травматичний досвід, та вираження через слова тяжких переживань для кращого їх розуміння та управління ними.

 

Використовується для тих, хто пережив лихо, і хто страждає від своїх власних реакцій на тяжкі події, включаючи події, пов'язані з лихом;елементи, що нагадують про нього та теперішні переживання, що викликають стрес.

 

Час: 45 хвилин

 

Етапи техніки:

1. Пояснення раціональних підстав для використання техніки.

2. Визначення реакцій на стрес та їх тригерів.

3. Навчання навичкам роботи з реакціями на стрес.

4. Створення плану управління реакціями.

 

1. Пояснення раціональних підстав для використання техніки

 

Приклад раціонального обґрунтування:

 

«Після того, як людина пережила лихо, вона часто відчуває безліч видів реакцій на стрес, які негативно впливають на її настрій, на стосунки з іншими людьми, на здатність приймати рішення і навіть на фізичне здоров'я. Крім того, ці реакції роблять свій внесок до повсякденного стресу, посилюючи його, викликаючи додаткову напругу. Розвиток навичок управління такими реакціями може принести користь. Як і у разі будь-якої іншої навички, підготовка і постійні вправи приносять свої результати. Як Ви вважаєте, подібна навичка могла би бути для Вас корисною?»

 

2. Визначення реакцій на стрес та їх тригерів

 

Приклад того, як можна розпочати допомогу у визначенні реакцій на стрес і обставин, в яких вони виникають:

 

«Кожен з нас має свій спосіб реакції на стрес. Люди, що переживають стрес, гніваються, засмучуються, відчувають страх, тривогу або інші негативні емоції. Ми також можемо переживати фізичні реакції, наприклад, напругу в тілі, посилене серцебиття, головний біль або біль в шлунку. Давайте спробуємо визначити саме Ваші реакції на ті ситуації, що викликають стрес, а також самі ці ситуації».

 

Краще за все разом з тим, хто пережив лихо, вибрати одну реакцію на стрес, якою постраждалий хотів би зайнятися передусім. В процесі цієї роботи можуть бути корисні наступні запитання:

 

3. Навчання навичкам роботи з реакціями на стрес

 

Варіантами реакцій на стрес можуть бути:

 

Після вибору реакції, з якою хоче попрацювати людина, потрібно вибрати навичку з управління реакціями, якій він захоче навчитися.

 

Навички з управління стресом:

 

Після перегляду цих навичок можна запитати:

«Чи мали Ви досвід з використання цієї техніки управління реакціями раніше? Якій з цих навичок ви хотіли б навчитися насамперед?»

 

Потім разом з людиною обирається навичка, яка відпрацьовується і повторно переглядається наприкінці сесії, щоб вона точно могла її повторити та відпрацювати в період між зустрічами з консультантом.

 

3.1 Саморегуляція: дихальна техніка

 

Приклад раціонального обґрунтування техніки:

 

«Дихання допомагає регулювати важливі фізіологічні процеси в нашому організмі, необхідні для здорового функціонування. Швидке дихання може бути дуже корисним, коли ми потрапляємо в небезпечну для життя ситуацію, наприклад, вимушені битися з тигром в джунглях. Але саме такі ситуації у сучасному світі зустрічаються не так часто. Коли ми відчуваємо, наприклад, тривогу (що теж є сигналом про небезпеку), ми також починаємо дихати швидко, навіть якщо це не приносить особливої користі в ситуації. Порушення балансу, пов'язане з прискоренням дихання, може навіть ускладнити ситуацію. Ось чому управління власним диханням може дозволити стримати наші фізичні та емоційні реакції».

 

Приклад початку пояснення техніки:

 

«Я збираюся навчити Вас навичці, яка, як і будь-яка інша навичка, (наприклад, навичка їздити на велосипеді) вимагає деякого тренування і часу, щоб нею оволодіти. Як тільки Ви опануєте її, вона стане абсолютно природною дією, яку Ви зможете виконувати для збереження власної рівноваги. Люди, які тренують цю навичку, набагато рідше мають проблеми з контролем над своїми фізіологічними та емоційними реакціями. Техніки дихання дозволяють зменшити фізичну напругу та тривожність. Але перш ніж ми почнемо, я хотів би запитати, чи навчалися Ви раніше тим або іншим технікам дихання?»

 

Якщо так:«Чому саме Ви навчалися і наскільки Вам це допомогло?» (залучення людини до короткої дискусії).

Якщо допомогло:«Чудово! Давайте переглянемо цю техніку ще раз, покажіть як Ви нею користуєтесь».

Якщо не допомогло: Обговоріть з ним реакції і проблеми, які виникали і спробуйте знайти спосіб, яким чином цю техніку можна пристосувати для цієї людини, щоб вона могла їй допомагати. Наприклад, якщо він відчуває посилення тривоги, коли заплющує очі, запропонуйте тренувати техніку з розплющеними очима, тощо. Поясніть, що коли люди намагаються заспокоїтися, спочатку, навпаки, може бути посилення тривоги, але якщо продовжувати тренувати техніку, вона, врешті-решт, приносить свої результати.

Якщо ні: «Добре. Тоді у Вас є чудова можливість вивчити щось нове. Я дуже сподіваюся, що ця техніка стане для Вас  хорошим засобом відновити спокій».

 

Основним та важливим моментом цієї техніки є саме довгий видих. Довгий вдих, мабуть, навіть посилює тривогу, тому ідеальною варіацією техніки буде зробити звичайний вдих і довгий видих.

 

Виклад техніки

 

1. Влаштуйтеся зручніше. Сядьте так, щоб ви могли повністю спертися спиною на спинку.

Тепер покладіть руки вільно, щоб не було ніякої напруги в руках і ногах, поставте свої ступні так, щоб Ви цілком відчували землю, що підтримує Ваші ступні. Зробіть, як Вам буде зручніше – закрийте очі або залиште їх відкритими. Вдихайте неглибоко повільно через ніс із закритим ротом, рахуючи до п'яти. Звертайте увагу за тим, щоб дихання відбувалося животом.

2. Зробіть паузу, також рахуючи до п'яти.

3. Повільно видихайте через ніс, рахуючи в тому ж повільному ритмі до семи.

4. Вдихайте, два, три, чотири, п'ять. Пауза, два, три, чотири, п'ять. Видихайте, два, три, чотири, п'ять, шість, сім.

5. Вдихайте, два, три, чотири, п'ять. Пауза, два, три, чотири, п'ять. Видихайте, два, три, чотири, п'ять, шість, сім.

6. Вдихайте, два, три, чотири, п'ять. Пауза, два, три, чотири, п'ять. Видихайте, два, три, чотири, п'ять, шість, сім.

7. Вдихайте, два, три, чотири, п'ять. Пауза, два, три, чотири, п'ять. Видихайте, два, три, чотири, п'ять, шість, сім.

8. Далі спробуйте послідовно вдихати та видихати ще п'ять разів уже самостійно, а потім повертайтеся до нормального дихання.

 

Дайте відповідь на запитання, які можуть виникати у людини стосовно показаної техніки. Поясніть, що було б добре практикувати цю техніку один раз на день тривалістю 10-15 послідовностей вдихання-пауза-видихання. Зверніть увагу, що робити це потрібно не тоді, коли з`являється стрес, а, наприклад, уранці або перед сном. Поясніть, що чим більше людина практикує дану техніку в ситуації, коли не виникає стрес, тим краще вона спрацює за обставин, які будуть його викликати.

 

3.2 Навичка виражати свої думки і почуття словами: письмові вправи

 

Приклад раціонального обґрунтування техніки:

 

«Люди, що пережили лихо, часто мають безліч неприємних спогадів і думок, пов'язаних з тяжкою подією. Ці думки і почуття іноді можуть настільки переповнювати нас, що перевищуватимуть наші можливості впоратися з ними. Те, що так відбувається знову і знову, означає, що подія (чи його частина) для нас ще не закінчилися, а в якомусь сенсі продовжує нас турбувати. Потрібно якось упорядкувати наші почуття і тим самим дати собі можливість легше з ними впоратися.

Уявіть собі, що Ви з'їли важку і жирну їжу і Вашому шлунку потрібен час, щоб все перетравити. І коли Ваш шлунок з цим справляється, Ви відчуваєте полегшення. Ця техніка розрахована допомогти Вам «перетравити» переживання, думки, почуття, які Вам довелося пережити. Інший приклад, уявіть собі шафу, в якій усі папери і речі хаотично переплутані. Коли Ви її відчиняєте і хочете узяти якусь потрібну річ, вона чіпляється за інші, і Ви витягуєте разом з нею безліч інших речей, які Вам зовсім непотрібні. Щось подібне відбувається, коли Ви згадуєте або думаєте про щось важливе для Вас тут і зараз, але ці думки тягнуть за собою інші небажані уявлення (наприклад, думки про пережитий страх та біду). Нам знайома ситуація, коли хаотично складені речі в шафі (безлад) також не дають змоги зачинити дверцята шафи, бо ті чи інші речі раз у раз випадають. Так і у нас, у людей, через хаос почуттів і думок, все важче тримати дверцята нашого самоконтролю закритими, і ті чи інші думки та почуття захоплюють нас всупереч нашій волі та бажанню.

 

Якщо навести порядок в такій шафі, тоді буде легше діставати з нього потрібні речі, не витягаючи одночасно небажані для Вас, а також легше буде контролювати раптові прояви небажаних почуттів та емоцій. Одним з таких способів «розкласти все по поличках» і є ця техніка вираження думок і почуттів словами».

 

Виклад техніки:

 

Також дуже добре провести репетицію цієї вправи прямо під час зустрічі з людиною, якій ви надаєте допомогу. Після пояснення раціонального обґрунтування техніки, запропонуйте виділити 10 хвилин вашої зустрічі для того, щоб людина могла записати свої почуття і думки стосовно пережитої події або проблем сьогоднішнього дня, які викликають стрес. Поясніть, що вона не повинна обговорювати те, про що напише, якщо, звичайно, сама не захоче цього зробити. Така репетиція прямо на сесії допоможе людині отримати більше впевненості для використанні даної техніки і дасть їй можливість задати вам запитання та обговорити труднощі, які можуть виникати під час виконання цієї техніки.

 

Варто зазначити, що ця техніка не підходить для кожної людини. Більше того, є певні категорії людей, для яких застосовувати дану техніку шкідливо. Вона підходить лише для тих, хто відчуває стрес в повсякденному житті, і хто мотивований спробувати якось впоратися з цим стресом. Ця вправа не підходить для тих, хто не може впоратися з власними думками і почуттями, які виникають під час письмових вправ.

Так само слід уникати застосовувати цю техніку з тими, хто:

 

Також не забудьте пояснити людині, що потрібен деякий час для відновлення після письмової вправи. Не варто робити цю вправу перед важливою подією, наприклад, публічним виступом або співбесідою на роботу.

 

3.3 Навичка управління реакціями на тригери

 

Після пережитої травматичної ситуації, різні ситуації та події в повсякденному житті людини можуть запустити багато різноманітних реакцій, які викликають стрес (це називається тригерами). Тригери можуть бути внутрішніми (окремі думки, образи, фізичні переживання) або зовнішніми (ситуації, події або навіть якісь предмети, що  запускають неприємні спогади). Створення плану роботи з тригерами дозволить постраждалим  навчитися керувати власними реакціями на ситуації, що викликають стрес; дозволить зрозуміти, що подібні ситуації не обов'язково повинні сприйматися так болісно, а також дозволить набути впевненості в собі стосовно того, що вони зможуть керувати власними реакціями на стресові ситуації, незалежно від того чи є ці ситуації очікуваними, чи вони непередбачені.

 

Приклад раціонального обґрунтування техніки:

 

«Повсякденні ситуації, що викликають стрес, можуть різними своїми елементами наштовхувати на думки про пережите, запускати такі неприємні почуття як страх, тривогу, печаль або гнів. Подібні переживання можуть бути шкідливі, у тому числі фізіологічно (наприклад, такі емоції можуть спричинити підвищення кров'яного тиску). Спровокувати подібні почуття, може будь-що: запахи, звуки і навіть ваші родичі та друзі. Постійні зустрічі з такими нагадуваннями можуть призводити до дефіциту енергії та дратівливості. Оволодіння навичкою керування власними реакціями вимагає деякого часу і праці, але Ви побачите, що кожного разу, коли Ви її застосовуватиме, у вас виходитиме трохи краще. І зрештою Ви зможете переконатися в одній дуже важливій речі – насправді, Ви маєте значно більше контролю над власним життям, ніж Вам здається».

 

Визначення ситуації-тригера: спочатку потрібно запитати людину про останню ситуацію, яка викликала у неї стрес.

Причини подібного стресу можуть бути, наприклад, наступні:

 

Необхідно використати дієві стратегії під час і після такої ситуації-тригера. Спочатку треба пояснити, що є власне три підходи до того, щоб впоратися з подібними ситуаціями:

 

  1. Визначати ситуації-тригери, які з високою вірогідністю можуть статися, і заздалегідь готуватися до зустрічі з ними.
  2. Мати постійний план, як керувати стресом, якщо така ситуація все ж трапляється (цей підхід особливо важливий стосовно непередбачених тригер-ситуацій).
  3. Дати собі час відновитися після того, як ситуація-тригер мала місце.

 

Далі ми перераховуємо стратегії, які можна використати до, під час та після ситуації-тригера:

 

4. Створення плану керування реакціями

 

На цьому етапі Вам слід допомогти людині скласти план дій стосовно роботи з ситуаціями-тригерами. З цією метою Ви можете використати наступну таблицю:

 

Типова ситуація

Що я можу зробити до, під час або після ситуації? Які стратегії та техніки я можу використати?

 

 

 

Причому ліва колонка складається з того, що Ви встигли виконати на попередньому етапі цієї техніки. Таким чином, вам залишається тільки разом заповнити другу колонку таблиці. Підкресліть ще раз важливість практики: чим більше навичка практикується, тим краще і легше вона працює. І, звичайно, цей план також треба виконати.

 

5. Подальші сесії

 

Якщо людина знову прийде до вас, розпитайте її, чи вдалося їй здійснити план? Якщо відповідь позитивна, розпитайте, як це спрацювало? Чи були позитивні результати? Похваліть за кожне проявлене зусилля. Розпитайте про те, яка техніка виявилася найбільш ефективною, а яку треба змінити, щоб вони краще працювали чи обрати іншу техніку? Під час обговорення звертайте увагу на наступне:

 

2.5.  Техніка «Сприяння корисному мисленню»: перенаправлення негативних думок, що повторюються, на позитивні думки.

Мета: допомогти тим, хто пережив травматичні події, краще зрозуміти, що вони думають і як пояснюють собі те, що сталося та те, що відбувається сьогодні; допомогти їм вибрати менш стресогенний спосіб мислення.

 

Застосовується длятих, хто пережив кризову ситуацію, та хто має проблеми із стресогенними емоційними та фізіологічними реакціями.

 

Час: 30-45 хвилин.

 

Етапи техніки:

1. Раціональне обґрунтування техніки.

2. Визначення некорисних думок.

3. Визначення корисних думок.

4. Репетиція корисного мислення.

5. Домашнє завдання – практика корисного мислення.

 

1. Пояснення раціональних підстав для використання техніки

 

Приклад раціонального обґрунтування:

«Деякі ситуації примушують нас почувати себе по особливому. Наприклад, коли ми стоїмо в пробці, ми можемо злитися. Та самі ситуації ніколи не викликають у нас емоцій. Їх викликають наші думки з приводу цієї ситуації. Це не означає, що сама ситуація не впливає, але це означає, що так, як ми думаємо про ситуацію, може сильно варіювати наші емоції стосовно неї. Наприклад, сидячи в пробці, ми можемо думати про те, як сваритиметься начальник або погрожуватиме нам звільненням. І тоді ми будемо відчувати тривогу. Ми можемо також, обурюватися тим, що сусід затримав нас своїми дурницями на цілу годину, і тому ми через нього потрапили у годину пік. І тоді ми будемо відчувати гнів. Або ми можемо думати про те, що завдяки такому збігу обставин, як ця пробка, вдасться пропустити нудну рутинну ранкову зустріч, і ми будемо почувати себе трохи краще. Іншими словами схема працює таким чином:

 

ситуація - думка про ситуацію - почуття, стосовно ситуації.

 

Навіть якщо іноді буває, що ми ніяк не можемо змінити ситуацію, у нас завжди залишається можливість керувати своїми думками відносно ситуації і таким чином дещо поліпшити наш стан. Саме цьому і присвячена техніка, якій я збираюсь Вас зараз навчити».

 

2. Визначення некорисних думок

На цьому етапі ви разом з людиною, якій ми допомагаємо, повинні визначити, які саме некорисні думки йому властиві.

 

Як орієнтир можна використати наступні типи некорисних думок:

ü  «Мої реакції переконують мене, що я божеволію».

ü  «Більше ніколи не буде так, як було  раніше».

ü  «Я не можу нікому довіряти».

ü  «Мабуть я справді погана людина, якщо зі мною таке могло статися».

ü  «Це їхня провина в тому, що так сталося».

 

Якщо людині складно сформулювати власні некорисні думки, то можна розділити завдання на частини: запропонувати спочатку визначити почуття, які вона відчуває, а потім визначити самі думки, які виникають стосовно цих почуттів. Це можна зробити, ставлячи запитання:

ü  Коли ви думаєте про травматичну ситуацію, як Ви на це реагуєте?

ü  Коли ви зосереджуєтеся на найсильнішій реакції, про що Ви в цей момент думаєте?

 

3. Визначення корисних думок

 

Для кожної некорисної думки можна знайти заміну – більш корисну та конструктивнішу думку . Наприклад, розподілені за тими ж типами, що і в попередньому розділі, корисні думки можуть бути:

ü  «В таких складних життєвих ситуаціях усі люди можуть себе так почувати і так себе поводити».

ü  «Майже ніколи так не буває, щоб усе було настільки погано і не могло б змінитися з часом».

ü «Немає потреби нікому не довіряти. Навіть якщо зараз мені так здається, то не всі люди є такими, щоб їм не довіряти. Хоча б одна така людина в моєму оточенні знайдеться, якій я можу довіряти».

ü  «Я так думаю тому, що це сталося з людьми, яких я дуже люблю».

ü  «Іноді погані речі трапляються і з хорошими людьми».

 

Важливо записати некорисні та корисні думки, якими потрібно буде замінити останні. Зручно це робити за допомогою таблиці, наприклад, ось такої:

 

Ситуація, в якій з'являється некорисна думка

Некорисна думка

Почуття, яке викликає ця думка

Альтернативна корисна думка

Почуття, яке викликає альтернативна думка

 

 

 

 

 

 

 

 

Можливі й інші види запису, можна використовувати п'ять етапів:

 

А потім можна переходити до іншого типу ситуацій та інших типів некорисних думок, з якими також потрібно попрацювати.

 

Краще, якщо людина сама буде знаходити альтернативні думки, ставлячи собі запитання - «Яка думка в цій ситуації могла б бути кориснішою?» Тому психолог чи соціальний працівник, по можливості, повинен задавати питання, на які людина зможе шукати власні відповіді. Однак, якщо людині, навіть при бажанні, знайти альтернативну думку складно, можна запропонувати їй альтернативні відповіді, з яких вона могла б вибрати ті, які їй підходять, або які могли б наштовхнути її на власну відповідь.

 

4. Репетиція корисного мислення

Після того, як типові ситуації з типовими думками були визначені, запропонуйте людині уявити ситуацію та спробувати скористатися корисними думками, промовляючи їх уголос, відповідаючи на негативні думки і почуття, які виникатимуть.

 

Тут можливі два підходи:

 

Цей етап дозволяє спеціалістові в якості гіда взяти участь в процесі заміни некорисних думок корисними (який інакше залишався б цілком на відповідальності постраждалого). Також подібний підхід дозволить спеціалістові побачити, наскільки добре людина засвоїла концепцію корисного мислення і наскільки вона здатна її використовувати.

 

Важливо повідомити людині, що вона не зобов'язана одразу вірити новим альтернативним думкам. Йдеться про те, щоб випробувати ці нові думки протягом декількох найближчих днів і подивитися, чи дасть це якесь полегшення. Якщо ж людина наполегливо дотримується негативних думок і не хоче від них відмовлятися, тоді потрібно змінити техніку і використати, наприклад, техніку «Вирішення проблем» та за допомогою мозкового штурму згенерувати ідеї, які допоможуть зменшити тривогу та збільшити безпеку. Або замість цього запропонувати техніку «Сприяння позитивній діяльності» для того, щоб відволікти людину від некорисних думок.

 

5. Домашнє завдання - практика корисного мислення

 

На цьому етапі варто ще раз підкреслити людині, що секрет успіху цієї навички (як і будь-якої іншої) – це постійне тренування, яке завжди приносить свої результати. Звичайно, перш за все, важливо в кожній стресогенній ситуації не пропустити нагоди замінити некорисну думку на корисну та записувати свої спроби. Це досить важливо для того, щоб побачити результати, а також це дасть можливість для того, щоб хвалити себе за кожне зусилля (що також є важливим елементом, необхідним для успіху).

 

Якщо тренуватися щодня подумки програвати стресогенні ситуації із заміною некорисних думок на корисні, то додаткова практика збільшить шанс зробити це в реальній стресогенній ситуації, коли це зробити набагато складніше.

 

Для тих людей, яким важко відмовитися від некорисних думок, можна запропонувати перевірити свою думку, наскільки вона дійсно відповідає реальності. Наприклад, якщо їм здається, що вони ніколи не зможуть оволодіти собою, запропонуйте спробувати це наступного тижня, навмисно потрапивши до схожої ситуації і подивитися наскільки складно це буде зробити. Звичайно, людина може відмовлятися, але має сенс заохотити її спробувати робити це хоча б інколи – проводити власне дослідженням. Наприклад, замість звичайного уникання тригера, входити в цю ситуацію на пару хвилин, а потім виходити з неї і з кожним разом поступово збільшувати тривалість такої вправи. Завдяки таким вправам, поступово людині стане доступна кількість емпіричного досвіду, що показує якою мірою корисніше дивитися на речі реалістичніше.

 

6. Подальші сесії: перегляд домашнього завдання

 

Почніть наступну сесію з того, що поцікавтеся, чи вдалося людині спробувати використати цю техніку, і якщо так, то що відбулося. Протягом розмови хваліть будь-які її зусилля.

 

Теми, які варто включити в обговорення:

 

2.6. Техніка «Відновлення здорових соціальних зв’язків»

Мета: покращити зв'язки позитивних стосунків і актуалізувати ресурси суспільної підтримки.

Використовується для тих, хто пережив травматичні події і має наступні проблеми:

 

Час: 20-30 хвилин.

 

Етапи техніки:

1. Пояснення раціональних підстав для використання техніки.

2. Розробка карти соціальних зв'язків.

3. Перегляд карти соціальних зв'язків.

4. Створення плану соціальної підтримки.

 

1. Пояснення раціональних підстав для використання техніки

 

Приклад раціонального обґрунтування:

 

«Після пережитої травматичної ситуації люди часто страждають від неприємних емоційних та фізичних реакцій, які можуть погіршити стосунки з друзями, сусідами, близькими людьми. Також біда може роз'єднати нас з рідними нам людьми, спровокувати безліч проблем, які вимагають часу та сил. Відновлення зв'язків один з одним дозволить і Вам, і іншим людям набути можливості відчути себе потрібним, неізольованим від інших людей, відчути, що Вас розуміють. Також це дозволить відновити відчуття впевненості у  вирішенні повсякденних проблем і отримати добру пораду в скрутну хвилину. Тому дуже корисно звернути увагу на способах покращення Ваших зв'язків соціальною підтримкою».

 

Варто звернути увагу на те, що люди, які пережили травматичні події, можуть мати додаткові труднощі стосовно соціальних зв'язків:

-  По-перше, може виявитися, що постраждалий має проблеми з соціалізацією, що він витрачав і раніше багато зусиль, щоби побудувати соціальні стосунки, ще до того як сталася травматична подія. Підтримайте зусилля таких людей у їх рішенні налагодити нові зв'язки або знайти спосіб, як відновити втрачені.

- По-друге, може так трапитися, що людина втратила близьку людину і горе, яке вона переживає, стане перешкодою для соціальної підтримки. У такому разі можна використати техніку «Керування реакціями», щоб попрацювати з почуттям горя і дистресу. Але не підштовхуйте людину до створення чи відновлення соціальних зв'язків доки вона сама не відчує себе готовою для цього.

- По-третє, трапляються типи постраждалих, які у своїй історії мали досвід невдало прийнятих рішень щодо стосунків, зближуючись з людьми, які зраджують або здійснюють фізичне насильство. Такі люди можуть відтворювати таку ж схему і надалі в нових стосунках. Якщо Вам здається, що це саме такий випадок, Ви можете використати цю техніку для того, щоб вивчити цей паттерн поведінки і, можливо, змінити його. Або , як альтернатива, можна направити постраждалого на психотерапію.

 

2. Розробка карти соціальних зв'язків.

 

Далі необхідно пояснити людині, що для відновлення здорових соціальних зв'язків спочатку треба визначити, хто вже є в його соціальній мережі. Найбільш доступна людина зовсім не обов'язково та, яка живе по сусідству. Багато тих, хто постраждав, контактують зі своїми близькими людьми і друзями по телефону, електронною поштою, через соціальні мережі в Інтернеті, месенджери, тощо. Коли ви починаєте цей процес, люди можуть згадати про людей, з якими вони втратили зв'язок через подію. Поясніть, що частина роботи полягає якраз в тому, щоб розібратися, які є можливості відновити ці зв'язки. Мета цієї вправи полягає в тому, щоб дозволити людині побачити в цілому, які люди присутні в його житті, і яке значення вони для нього мають.

 

Спробуйте створити разом карту соціальних зв'язків:

 

«Не існує правильного або неправильного способу створити власну соціальну карту. Це Ваша історія, Вам не потрібно бути художником, щоб її відобразити. Якщо Ви не хочете малювати, ми можемо просто проговорити її, а я намалюю її для Вас або зроблю список. Використовуючи аркуш паперу з олівцем або ручкою, давайте намалюємо карту найбільш важливих для Вас зв'язків і стосунків. У Вас буде можливість побачити в розвороті, які стосунки є у Вашому житті, і яке значення вони для Вас мають. Наприклад, Ви можете думати про усі Ваші стосунки як про «соціальний атом» або соціальну «сонячну систему»: Ви знаходитеся в центрі цього атому чи сонячної системи, а усі Ваші соціальні зв'язки обертаються навколо Вас на різній відстані і з різним періодом.

Ви зможете використати цю карту для створення плану, щоб визначити:

Ви можете розпочати з людей, які є найбільш важливими для Вас і з якими найлегше зв'язатися. Розпочніть з Ваших рідних, а потім додайте тих, з ким Ви контактуєте здебільшого по телефону та електронною поштою. Ви можете включити окремих людей, групи або навіть організації. Все за Ваш розсуд».

 

Запитайте, чи є у людини якісь питання, коментарі або проблеми, пов'язані з промальовуванням карти соціальних зв'язків.

 

3. Перегляд карти соціальних зв'язків

 

Коли карта буде закінчена, допоможіть людині оцінити, яка соціальна підтримка є в її розпорядженні і яких зв'язків їй ще бракує. Переглядаючи карту разом, попросіть  більше розповісти про різні підтримуючі зв'язки, які зображені. Ви можете сказати наступне:

 

«Зараз ми визначили, хто знаходиться на Вашій соціальній карті. Давайте подивимося детальніше, як ці люди беруть участь у Вашому житті, яку саме підтримку вони Вам надають. Існують різні види підтримки. З одними людьми Ви займаєтеся якоюсь спільною діяльністю, інші є цінними для Вас особливо тим, що готові вислухати Вас, коли Ви засмучені.  Давайте спробуємо записати відповідь на запитання, які дозволять прояснити важливі речі у Вашій карті соціальних зв'язків. А саме:

 

Отже, людина встановлює, хто є в її житті, і яку допомогу може їй надати. Далі слід визначити, кого бракує і хто недосяжний на даний момент. Ви можете так сказати:

 

«Зараз ми добре уявляємо, хто є у Вашому житті і за якою допомогою Ви можете до них звернутися. Іноді, нам потрібна додаткова допомога, щоб пройти цей важкий шлях. Тоді ми намагаємося знову відновити зв'язки з тими людьми, контакт з якими втратили. На цьому етапі давайте спробуємо визначити, кого не вистачає на Вашій карті соціальних зв'язків, і кого б Ви хотіли до неї додати або, можливо, ви хотіли б щось змінити на карті.

Давайте спробуємо разом відповісти на наступні запитання:

Давайте запишемо все, що Ви говорите».

 

Слід зазначити, що немає потреби ставити усі запитання. Метою є дослідити, чого потребує людина, які покращення в соціальних зв'язках їй потрібні на даний момент. Запитання є лише орієнтирами, які можуть допомогти в досягненні цієї мети.

 

4. Створення плану соціальної підтримки

 

Тепер необхідно визначити одну сферу, яку людина хотіла б змінити, і які стосунки їй хотілося б покращити, а також скласти план змін на найближчі дні чи тижні. Ось декілька орієнтирів, як розробити такий план на основі того, що людина визначила як таке, що потрібно покращити:

 

Запишіть план на папері. Переконайтеся, що він конкретний і точно визначає, що людина повинна зробити і коли їй потрібно це зробити. Переконайтеся, що вона точно розуміє свій план дій. Запитайте, яка допомога їй потрібна для того, щоб почати здійснювати розроблений план (наприклад, записати в календар, щоденник тощо).

 

5. Подальші сесії: перегляд домашнього завдання

 

З`ясуйте, чи намагалася людина здійснити план, щоб активувати свої соціальні зв'язки. Якщо так, то який ефект мали її зусилля? Під час розмови заохочуйте та хваліть будь-яке незначне зусилля, яке зробила людина для реалізації плану.

 

Обговорення  повинне включати наступні теми: