ЗАПЕРЕЧЕННЯ

(нім. Verneinung)

У психоаналізі – захисний психічний механізм, який є способом неприйняття людиною її позасвідомих потягів, бажань, думок, почуттів, що насправді свідчить про наявність у неї витісненого позасвідомого. Заперечення пацієнтом позасвідомих бажань та психопатологічних проявів може виступати як своєрідний захист, а заперечення інтерпретацій аналітика – як опір терапії. У роботі «Заперечення» (1925) З. Фре ... Повний опис у словнику