Психоаналітична допомога

Чому звертаються до психоаналітика

Психоаналіз — це найглибший метод дослідження психіки людини, що став основою сучасної психотерапії. Він дозволяє виявляти, досліджувати й трансформувати індивідуальну психіку, а також пояснювати масові процеси у суспільстві.

До психоаналітичного кабінету найчастіше приводить страждання, розуміння, що щось йде не так, і бажання усе це змінити.

Найпоширеніші причини звернення до психоаналітика – це депресії, тривоги й страхи, невпевненість у собі, проблеми у стосунках з близькими, труднощі у встановленні нових стосунків, сексуальні труднощі, негативні ситуації, що повторюються, нав’язливі думки тощо.

Психоаналіз дорослих

Сучасні тенденції у науках про людину та у галузі медицини прагнуть до об’єктивації людини, ставлячись до неї як до набору поведінкових реакцій, нейронів, секреції хімічних речовин, мозку-машини.

Психоаналіз же займає іншу позицію. Це пошук істини суб’єкта, а не спроба об’єктивувати цю істину, нав’язуючи її суб’єктові. У відстоюванні такої позиції й полягає унікальність психоаналізу.

Психоаналіз – це метод клінічної роботи, спрямований на дослідження позасвідомого, пізнання суб’єкта, трансформацію його психічного світу.
Це метод роботи з душевними стражданнями шляхом осмислення та усвідомлення позасвідомих процесів та їх взаємозв’язку.

Психоаналіз дітей і підлітків

Діти приходять до аналізу із специфічними проблемами та симптомами. З точки зору психоаналізу, усі ці симптоми обумовлені індивідуальною історією і не є універсальними. Але ми можемо говорити про типові симптоматичні прояви суб’єктивної позиції, що займає дитина у сімейній ситуації або в освітніх установах, там, де дитина проводить найбільшу частину свого життя. Це той культурний простір, що висуває вимоги до дитини, тобто соціальні та сексуальні вимоги, які пред’являються дитині, роблять її вразливою, незахищеною, що може виражатися у типових проявах, характерних для дитячого віку: труднощі розвитку, фобії, енурези, енкопрези, порушення мови, мутизми, елективні мутизми, шкільні невдачі тощо. У той же час дитина не приходить до аналізу за власним бажанням чи тому, що хоче стати аналітиком, як іноді це буває із дорослими. Дитину приводять батьки.

У даному випадку, чи можемо ми говорити про чистий психоаналіз або ж про якийсь вид психотерапевтичного використання психоаналізу? Хоч би як ми це не сприймали, існує певна етична позиція аналітика, якій підкорюється будь-яка терапевтична мета у психоаналізі. Інакше кажучи, психоаналітична практика дає можливість провести відмінність між запитом, між тим, що висказано у скарзі, і власне симптомом. Це можливо лише за умови, коли ми враховуємо різницю між бажанням, запитом і вимогою.

Отримати консультацію

УАП об’єднує фахівців, які пройшли професійну підготовку, дотримуються етичного кодексу та мають досвід психоаналітичної практики. Тут ви можете знайти профіль кожного члена асоціації, дізнатись про його напрям роботи, місто, освіту й записатись на консультацію або супервізію.